Завантажити книгу в PDF / Download PDF

Межі колаборації: мистецтво, етика та Донбас. – К. : Rosa Luxemburg Stifftung в Україні, 7БЦб 2022. – 348 с.

Упорядниці й автор_ки: Вікторія Донован і Дар’я Цимбалюк, а також Віктор «Корвік» Засипкін, Олександр Кучинський, Катерина Сірик і Дмитро Чепурний

У 2020 році група мист_кинь і дослідни_ць зібралася разом поговорити про історію та спадщину Донбасу, а також про нові бачення регіону, що їх створюють сучасні культурні ініціативи. Результати цих дискусій — статті, діалоги, Телеграм-чати — пропонують критично переосмислити сам процес співпраці, його переваг та обмежень, а також унікальний і багатий контекст сучасного Донбасу. Ця книга буде цікавою культурним діяч_кам, краєзнав_чиням, мист_киням, креативним спільнотам, дослідни_цям і всім, хто захоплюється сучасною українською культурою.

Передмова, 13 травня 2022 року

Ця книжка текстів і метатекстів, зображень і рамок потребує ще одного метатексту, ще однієї рамки. Нова фаза ескалації 8-річної війни Росії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року і триває досі, змусила нас, автор_ок книжки, зостановитися у нашій роботі. Книжка зависла напівнадрукованою в Києві, а ми припинили працювати над нею там, де були на той момент — у Києві, Сєвєродонецьку, Кракові та Сент-Ендрюсі.

Відколи почалася ескалація, деякі з нас відчули потребу зайнятися іншими справами: закупівлею бронежилетів для близьких і по_друг, перевезенням гуманітарної допомоги через кордон, збором коштів, проведенням кампаній на підтримку України, та створенням програм для переміщених науков_иць. Деякі з нас були вимушені залишити свої домівки, наші батьки стали біжен_ками. В нас майже не було сил та часу, щоб щось писати, тим паче щось аналітичне, це здавалося зайвим, навіть гедоністичним. Творча та кураторська робота також здавалася неможливою.

Як пише Ірина Шувалова у циклі нещодавніх віршів «писати про війну» (The Continental, issue 3. Faith. 2022):

поет не може нічого
поет не може нічого
поет не може нічого
дайте йому бодай в руки
якусь лопату
поставте його
рити якусь траншею

Те ж саме ми можемо сказати і про художни_цю, академік_иню, куратор_ку.

Ця книжка не була написана в теперішньому контексті повномасштабної ескалації російської війни проти України, яка прагне стерти Україну як культурний простір, стерти місця, про які ми пишемо, де дехто з нас живе, і які дехто з нас були вимушені залишити, стерти людей і місця, які ми любимо. На сьогодні багато міст Донбасу майже повністю зрівняні з землею. 70% житлових будинків у Сєвєродонецьку, де вперше виникла ідея цієї книжки, постраждали від обстрілів, 30% непридатні для проживання. Саме в контексті цього постійного стирання ми ділимося цими текстами та зображеннями. Всупереч смертоносній російській пропаганді, вони є свідченням розквіту культурного життя Донецької та Луганської областей, які знаходилися під контролем України з 2014 року. Ми присвячуємо цю книгу всім нашим по_другам, рідним та колегам, які зараз борються за вільну Україну та її свободу.